я є...

Народ постить про проект закону про читання "Отче наш"

Народ постить про проект закону про читання "Отче наш" у Верховній Раді. А я собі сиджу і думаю, якого дідька, у нас таки світська держава.  І мало того що світська, так ще й серед народу є представники різних, не те що конфесій, але й релігій. Ну от почне хтось "Отче наш..", а інший - "Аллах акбар..." і поїхали. Той ререхрестився правою рукою, а інший лівою, а ще інший приміром Перуна чи Одіна славить. Чи мало було релігійних сутичок і війн?

Дивні люди. Принаймні я не розумію їхньої логіки.  Ні тих, хто цей законопроект писав і вниосив, ні тих -  хто за це голосував.
Капітошка

Кричевські

Вчора була у нашому Музеї української діаспори діівчинка з Дніпра. Читаю їй екскурсію, і розумію, що із темою діаспори вона була не знайома від слова зовсім. Для мене, яка вже  за рік роботи зжилася із цією темою це стало певним таким парше навіть шоком. Як? Як можна незнати про видатних наших письменників, поетів, художників - Кричевських, Лифаря, Багряного, Барку, Самчука, Булавицького і ще багатьох різних.

Про Кричевських ми маємо наразі цілу залу. Представлена їхня творчість, життя, напрацювання. А нещодавно мали ще й 3 зали виставки до 90 ліття Катерини Кричевської-РОсандіч, яка є внучкою видатного (для мене) Василя Григоровича Кричевського. А він - він був автором будинку земтва в Полтаві, герба та інших державних символів у Києві, музейного комплексу Т.Г. Шевченка в Каневі, і не тільки.. А от люди, виявляється, про нього ніц не знають.

Дивно і сумно мені з того.
Капітошка

(no subject)

Сьогодні дивний для мене день.. Субота, я як завжди працюю, але і всі інші люди зранку теж їхали на роботу. Так звикла вже до порожнього метро у вихідні. Спокою. Є якийсь дивний спокій у вихідні. Навіть коли я збираюся на роботу, всеодно його відчуваю.
Тиша за вікнами.
Неспішність.
Дощ.

а сьогодні це все ніби наполовину. 
Капітошка

СПАДОК. Житомирська область. Баранівський район.

Один із роликів проекту "Спадок".
Представлено костюм Житомирської області, баранівського району.

Літник – спідниця з домотканого матеріалу. Найчастіше його шили з вовняної тканини в дрібні кольорові смужки на червоному тлі (в паски), або у клітинку (гратки). У деяких селах для їх виготовлення використовували покупні білі нитки - більку, яку фарбували в домашніх умовах у різні кольори. До літника часто пришивали тонкий тканий пояс – крайку, що закінчувався зав’язками – шнурками: торочками, поворозками, учіпками, бечками.


Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ.

У проекті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами:

Грамота організації "Згода братств"

Тримала в руках грамтоту 1950 року допомогової організації "Згода братств". Організація існувала з 1915 до1938 років в Сполучених Штатах Америки і об"єднувала українців в місті Оліфант.


Дуже для мене цікавим є поєднання на одному документі президентів США та Т. Шевченка та Б. Хмельницького.
Також раніше мені ніколи не траплялось зображення такого коронованого жовтого лева, який є на українському прапорі та в колі на правому боці документа.

Надалі шукатиму додаткову інформацію про цю організацію "Згода братств", бо наразі знаю тільки про те, що вона увійшла у 1938 рокці у Український Народний Союз.